Дякуємо нашим захисникам, що ми нарешті змогли зібратися і продовжити наші чудові мандрівки.

Гори, ліси, вода, повітря, сонце та дощ- це все, що дало нам хоч трішки відволіктися від того, що зараз відбувається у наших серцях та щоденному житті, яке, на превеликий жаль, не зупиняється.

" І жити спішити треба,

Кохати спішити треба-

Гляди ж не проспи..."

Шкода, що час так швидко минає і мої маленькі п'ятикласники стали вже одинадцятикласниками, які ще трішки і вилетять з нашого шкільного гнізда.

Але я щаслива, що кожного разу, можемо їхати в такому великому і майже повному складі дітей та батьків. Радію, що маю тісну співпрацю та розуміння з батьками, які знають, що ми пливемо в одному човні та завжди на одній хвилі. І все це ми робимо для наших дітей, які є нашим майбутнім.

Наші діти найкращі і тому мають жити, будувати та прославляти нашу неньку УКРАЇНУ!

І надіюся, що в такому великому товаристві, а може й більшому, ми будемо невдовзі святкувати нашу перемогу.

Слава нашій Україні!

Слава нашим ГЕРОЯМ!!!